122-річниця від Дня народження письменника Костянтина Паустовського

Костянтин Георгійович Паустовський (19 (31) травня 1892, Москва — 14 липня 1968, Москва) — російський радянський письменник, класик вітчизняної літератури. Член Спілки письменників СРСР.

Журналіст Валерій Дружбинский, працював у К. Паустовського літературним секретарем у 1965-1968 рр., у своїх спогадах про письменника («Паустовський, яким я його пам'ятаю») написав^[2]: «Дивно, але Паустовський ухитрився прожити час шаленого вихваляння Сталіна і ні слова не написати про вождя всіх часів і народів. Ухитрився не вступити в партію, не підписати жодного листа чи звернення, таврує кого-небудь. Він щосили намагався залишитися і тому залишився самим собою.»

Під час судового процесу над письменниками А. Д. Синявським і Ю. М. Даніелем Паустовський К. (разом з К. Чуковським) відкрито виступив у їхню підтримку, надавши суду позитивні відгуки про їх творчості^[3]. У 1965 році він підписав листа з клопотанням про надання А. В. Солженіцину квартири в Москві, а в 1967 — підтримав Солженіцина, який написав лист IV З'їзду радянських письменників з вимогою скасувати цензуру літературних творів^[3]. Вже незадовго до смерті, тяжко хворий Паустовський направив лист А. Н. Косигіна з проханням не звільняти головного режисера Театру на Таганці Ю. Любимова. За листом пішов телефонну розмову з Косигіним, в якому Костянтин Георгійович сказав: «З вами говорить вмираючий Паустовський. Я благаю вас не губити культурні цінності нашої країни. Якщо ви знімете Любимова, розпадеться театр, загине велика справа». Наказ про звільнення підписано не було^[4].

«Доктор Пауст». Так часто називали письменника друзі,

Біографія

Костянтин Паустовський народився в родині залізничного статистика Георгія Максимовича Паустовського, що проживала в Гранатном провулку Москви^[5]. Запис у метричній церковній книзі містить відомості про його батьків: «...батько відставний унтер-офіцер II розряду з добровольців, з міщан Київської губернії, Васильківського повіту, Георгій Максимович Паустовський і законна дружина його Марія Григорівна, обидва православні». Родовід письменника по лінії батька пов'язана з іменем славетного запорозького гетьманаП. К. Сагайдачного^[6]. В сім'ї було четверо дітей. У Костянтина Паустовського було двоє старших братів (Борис і Вадим^[7]) і сестра Галина.

Гімназист К. Р. Паустовський.

У 1898 році сім'я повернулася з Москви на Україну, в Київ, де у 1904 році Костянтин Паустовський вступив у Першу київську класичну гімназію. Після розпаду сім'ї (осінь 1908 року) він кілька місяців жив у дядька, Миколи Григоровича Височанського, в Брянську і навчався в брянській гімназії. Восени 1909 року повернувся до Києва і, відновившись в Олександрівській гімназії (при сприянні її викладачів), почав самостійне життя, заробляючи репетиторством.

Через деякий час майбутній письменник оселився у своєї бабусі, Вікентієві Іванівни Височанської, переїхавши у Київ з Черкас. Тут, у маленькому флігелі на Лук'янівці, гімназист Паустовський написав свої перші оповідання, які були опубліковані у київських журналах. Закінчивши гімназію в 1912 році, він вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, де провчився два роки.

В цілому більше двадцяти років Костянтин Паустовський, «москвич по народженню і киянин за душі», прожив на Україні. Саме тут відбувся як журналіст і письменник, про що не раз зізнавався в автобіографічній прозі. У передмові до українського видання «Золота троянда» (рос. «золота Роза») 1957 року він писав:

«У книгах майже кожного письменника просвічується, як крізь легку сонячну серпанок образ рідного краю з його безкрайнім небом і тишею поля, з його задумливими лісами і мовою народу. Мені, взагалі-то пощастило. Я виріс на Україні. Її ліризму я вдячний багатьма сторонами своєї прози. Образ України я носив у своєму серці протягом багатьох років.»

Пам'ять

Першим увічненням пам'яті К. Р. Паустовського в СРСР стало присвоєння його імені одеської масової бібліотеки № 2 — однієї з найстаріших бібліотек міста. Ім'я письменника бібліотеці присвоєно рішенням Ради Міністрів УРСР № 134 від 20 лютого 1969 року^[36].

Перший пам'ятник К. Р. Паустовському було відкрито 1 квітня 2010 року також в Одесі, на території Саду скульптурОдеського літературного музею. Київський скульптор Олег Черноїванов увічнив великого письменника в образі загадкового сфінкса^[14].

Іменем письменника названі: Вулиця Паустовського в Одесі, Києві, Дніпропетровську,

Ключові слова: навчання, піти вчиться, професійна освіта,
затребувана професія, вибрати професію, для абітурієнтів, навчальні заклади.