«Т.Г.Шевченко – співець краси рідного краю»

«Т.Г.Шевченко – співець краси рідного краю»

в нашому Державному навчальному закладі "Одеський центр професійно-технічної освіти" майстром виробничого навчання Петрушкіною Л.В. для учнів групи № 5 з професії "Секретар керівника (організації, підприємства, установи)" ,

09.03.15

 згідно з планом виховної роботи,  проведена виховна година «Т.Г.Шевченко – співець краси рідного краю», присвячена творчості  Т.Г.  Шевченка  і  приурочена 201 річниці  його  народження. Відкрили виховну годину учениці групи Чабан Юлія та Юнакова Катерина, які виступили зі змістовними та цікавими доповідями про складну долю та важливі віхи життя видатного українського поета, Кирило-Мефодіївське братство та виняткове значення Шевченка у боротьбі за національне визволення. Щороку на початку березня Україна вшановує свого геніального поета, якого називають Великим Кобзарем. Сьогодні ми поговоримо про його життя і творчість, а ще пригадаємо звичаї українського народу, вірним сином якого був Тарас Григорович Шевченко.
             Ім'я Т.Г.Шевченка невіддільно пов’язано з  Україною.
   Україна – це  Шевченко, Шевченко – це Україна.  У ньому наша  історія, наша мрія, наша   надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і  любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив.                                                                            
          Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов  до рідної  землі,  до неньки - України, у своїх творах нагадував про минулу славу     України.
            Ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо  згадувати, бо він  подарував нам безцінний скарб. Цей скарб – його чудові твори, в  яких струменить любов до Батьківщини та турбота про її майбутнє.
 Наша сьогоднішня виховна година – це одна сторінка минулого, історія  держави, доповнення наших знань великого співця України Т.Г. Шевченка
Все своє життя,  де б не був поет,  душею линув до рідного краю, рідної домівки.
Не називаю її  раєм, тії хатиночки  у гаї
Над чистим ставом край села
Мене там мати повила
І, повиваючи,  співала
Свою нудьгу переливала
В свою дитину …  В тім  гаю,
У тій хатині,   у раю,
Я бачив пекло … Там неволя…
Хоч як тяжко було Тарасові в рідній хатині,  але з якою любов’ю він думами лине до неї, як ніжно називає «хатиночка», як милується зеленим гаєм, чистим ставом.
Згадка  про рідну домівку навіює на поета інші думи,  і він лине у квітучий вишневий садок на Україну.
(Уривок з циклу «В казематі»)
                            Садок вишневий коло хати,
                            Хрущі над вишнями гудуть,
                            Плугатарі з плугами йдуть,
                            Співають ідучи дівчата,
                            А матері вечерять ждуть.
Зайдіть у будь – який кабінет нашого центру і ви побачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він, як частина сім’ї, як найдорожча людина. Про нього складають пісні, пишуть вірші, йдуть до його пам’ятника, щоб покласти квіти. Тарас  з нами.

Оксана Александровна Задорожная

Читаючи вірші Шевченка Тараса,
По-іншому глянеш на все навкруги.
В них кожна травинка і квітка -  прикраса,
Що радує душу і серце завжди.

А все через те, що вмів він любити
Природу, людей і в цілому життя.
"Кобзар" прочитавши, зумієш прожити,
Як вчив нас Тарас: кожну мить до путя.

Тож буду я вчитись творити і жити,
Як заповів нам Великий Кобзар.
Свою Батьківщину шанувати й любити
І пам'ятати: життя - то є дар!

Предыдущие новости