Інклюзивна освіта

В даний час проблеми виховання і навчання, соціалізації дітей з порушеннями слуху набувають все більшої актуальності. На сьогоднішній день процеси навчання і виховання дітей з вадами слуху, інклюзованих в професійно-технічні установи розширюються.

16.09.15

Учні, які  мають порушення  слуху, можуть навчатися в загальних групах ,  отримувати середню освіту та спеціальність. Але умови навчання в  інклюзивних групах суттєво  відрізняються від спеціальних навчальних закладів для дітей з вадами слуху.  Це складні акустичні умови в приміщенні класу та майстерні, велика кількісна наповнюваність груп, постійна робота на уроці в режимі полілогу і значного мовного матеріалу . Дітям з порушеннями слуху, які навчаються в інклюзивних групах,  для спілкування з оточуючими і успішного навчання необхідно обов'язкове постійне використання слухового апарату, або  спеціальна систематична корекційна робота з сурдопедагогом. Така  співпраця  дозволяє підвищити ефективність навчання.  
 Зміст занять повинен бути  варіативним залежно від мовного розвитку дітей, психолого-педагогічна корекційна робота з учнями з вадами слуху має будуватися з урахуванням тих проблем, які викликає порушення слуху.
Безумовно, потрібні наочні прийоми для розширення лексичного запасу мови, а саме: використання самих предметів або їх зображень (муляжів, макетів, картинок, зображень); демонстрація слайдів, навчальних фільмів; демонстрація дій і створення наочних ситуацій.
Вчителі мови мене зрозуміють, коли я зроблю наголос на використанні вербальних  прийомів  для розширення лексичного запасу мови: підбір синонімів, антонімів; перефразування, передача змісту слова, словосполучення іншими, доступними для учнів  лексико-граматичними засобами, підбір визначень  і т.і., бо інколи й сурдоперекладачам важко пояснити деякі  суто професійні поняття. На мій погляд, важливо робити опору на контекст ― незнайоме слово поміщається в контекст, який дозволяє учням  самим здогадатися про значення слова. Звісно, це не аби яка праця. І викладачів до неї потрібно готувати  ще у  ВУЗах. 
Крім цього, потрібно пам’ятати, що в учнів з вадами слуху знижений об'єм уваги ― діти з порушеннями слуху можуть одночасно  сприйняти меншу кількість елементів;  менша стійкість, а, отже, велика стомлюваність, оскільки отримання інформації відбувається на слухо-зорової основі.  В учнів з нормальним слухом  протягом заняття відбувається зміна аналізаторів ― при читанні провідний зоровий аналізатор, при поясненні матеріалу ― слуховий. В учня з порушенням слуху такої зміни немає ― постійно задіяні обидва аналізатора; низький темп перемикання: учню з порушенням слуху потрібен певний час для закінчення однієї навчальної дії і переходу до іншої; є труднощі в розподілі уваги: учень з збереженим слухом може одночасно слухати і писати,  учень  з порушеннями слуху при цьому відчуває серйозні труднощі.
Є певні особливості пам'яті: образна пам'ять розвинена краще, ніж словесна (на всіх етапах і в будь-якому віці); рівень розвитку словесної пам'яті залежить від обсягу словникового запасу дитини з порушенням слуху. Дитині потрібно набагато більше часу на запам'ятовування навчального матеріалу, практично при всіх ступенях зниження слуху словесна пам'ять значно відстає.
Спеціалісти наголошують на особливостях  розвитку емоційної сфери: слабочуючий учень  не завжди розуміє емоційні прояви оточуючих в конкретних ситуаціях, а, отже, не може співпереживати їм; учень  з порушенням слуху не може диференціювати тонкі емоційні прояви дуже довго, і в підлітковому віці це проявляється особливо яскраво.
Це впливає й на міжособистісні відносини: для учня з вадами слуху педагог відіграє значну роль у формуванні міжособистісних відносин (у формуванні оцінки одногрупників і самооцінки) впродовж тривалого часу; у нечуючих та слабочуючих дітей необґрунтовано довго зберігається завищена самооцінка. Це пояснюється тим, що з раннього віку вони знаходяться в зоні позитивного оцінювання своїх досягнень з боку дорослих; можливий прояв агресивної поведінки, пов'язаний  з реальним оцінюванням можливостей дитини з порушенням слуху з боку вчителя та одногрупників; пріоритетне спілкування з вчителем і обмеження взаємодії з одногрупниками; "Неагресивна агресивність" ― використання дитиною з порушенням слуху невербальних засобів для залучення уваги співрозмовника (схопити за руку, постукайте по плечу, підійти дуже близько, заглядати в рот однолітка і т.д.), що інколи сприймається як прояв агресивності.
Викладачам потрібно звертати увагу на особливості комунікації  учнів з вадами слуху з оточуючими людьми: таким учням  сприймати мову оточуючих легше, якщо вони добре бачать обличчя мовця; нерідко помилкові відповіді або утруднення у відповідях учнів спричинені незнанням лексичних значень окремих слів, незнайомій формулюванням висловлювання, незвичній артикуляцією співрозмовника; при відповіді на питання: "Все зрозуміло?"  учень  з порушенням слуху частіше відповість ствердно, навіть якщо він його не зрозумів; учню  з порушенням слуху важко сприймати і розуміти тривалий монолог; зазнає значних труднощів у ситуації діалогу; в учнів з порушенням слуху є психологічні бар'єри у спілкуванні з оточуючими.
Так багато всього потрібно пам’ятати і будувати уроки з урахуванням всіх особливостей учнів з вадами слуху, що можна розгубитися!  Да, це складно! Але, як кажуть,  «дорогу осилит идущий». Отож, почнемо робити перші кроки на важкому шляху інклюзивної освіти, в нас вже є позитивний опит створення презентацій, фільмів, опорних конспектів і т.і. Використання сервісів Google Apps, зокрема Class Room, стало в нашому центрі провідним  при впровадженні дистанційно-модульної інклюзивної освіти. Сподіваюсь, що запланований на кінець вересня семінар «Особливості інклюзивної освіти дітей з вадами слуху в умовах ПТНЗ» пройде плідно, надасть нам змогу поліпшити методики  навчання. Ми готові слухати і вчитись!

Источник: галина гребенькова

Предыдущие статьи