Міжнародний день рідної мови

21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування це свято стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.
Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято - до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. 
Заснування Дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов. А це страшна втрата для людства, бо кожна мова – це геніальний прояв людського духу.
      Для того, щоб мова не зникла, за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей. Дейвід Кристал, один із світових експертів з питань мов, вважає, що мовна різноманітність – це унікальна річ, і втрата кожної мови збіднює світ. 
     Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови? 
Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.
     Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми, але цим не вичерпується її значення. У мові кожна нація закодовує всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б'є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
     Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої  сподівання, роздум, досвід, почування ”. –писав відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний.
     Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов'язок кожної людини. 
     А коли з'явилась мова? У якого племені чи народу? Де? За яких обставин? Протягом віків вчені намагалися відповісти на ці питання. У сиву давнину навіть проводилися жорстокі експерименти.
    Історик Геродот (VІ-V ст. до н.е.) розповідає, що єгипетський фараон Псамметих наказав тримати новонароджених дітей без спілкування з людьми, їм давали їжу, але з ними не розмовляли: фараон хотів дізнатися, яким буде перше слово, що вони вимовлять і дочекався. Це було щось схоже на «бекос» (діти пробелькотіли його, побачивши хліб). Фригійською мовою це буцімто означало «Хліб». Фараон зробив висновок, що найдавнішою мовою є фригійська, а за нею з'явилась єгипетська.
     Під впливом християнської релігії виникла думка; що першою мовою була давньоєврейська, а від неї походять всі інші. Адже, за Біблією, всі люди — нащадки Адама, а він розмовляє саме цією мовою.
     В 60-ті роки нашого сторіччя з'явилася думка про те, що людина запозичила звуки мови у тварини. Науковці вивчали «мову» бджіл, дельфінів, вовків, порівнювали їх з людською.
     Можливо, колись в майбутньому вчені зможуть відповісти на питання, як виникла мова, яка була першою, які звуки, слова з'явились спочатку, які -  пізніше.
    Але  зрозуміло, що мова виникла тоді, коли вже були племена, причому майже кожне плем'я мало свою мову. У сусідніх племен мови були  близькими, але що далі одне від одного жили племена, тим більше відрізнялися їхні мови.
     У Новій Гвінеї ще й до сьогодні збереглося близько 620 мов, в Індії -  845. За свідченням Геродота, скіфські племена, що в давнину жили на землях України, розмовляли сімома мовами. Тому й з'явились в українській мові, як і в багатьох інших, різні слова, що називають одні й ті ж предмети.
     Мова - це наша неоціненна спадщина, з нею ми не розлучаємося протягом усього життя. Ми спілкуємося один з одним, розмовляємо, пишемо листи, читаємо книги. Не можна бути байдужими до того, як ми користуємося мовою, як висловлюємо свої думки, як цінуємо рідне слово. Звичайна людина вживає в середньому до 4 тисяч слів. То ж нехай ці слова будуть  чисті і красиві.
Коли ти плекаєш слово,
Мов струна воно бринить.
Калиново, барвінково
Рідна мова пломенить.
Коли мовиш, як належить -
Слово чисте, як роса...
І від тебе теж залежить
Мови рідної краса.
                      Д. Білоус

http://ukrainica.org.ua/
http://tormak-biblioteka5.blogspot.com/2015/02/blog-post_21.html