«УКРАЇНО! ТИ – МОЯ МОЛИТВА…»

 «УКРАЇНО! ТИ – МОЯ МОЛИТВА…»
Популяризація літературної спадщини Василя Симоненка починається зі слів учителя на уроці української літератури. Якщо вчитель сам захоплюється творчістю цього геніального поета, то він зуміє знайти переконливі слова, продекламувати проникливі рядки,

16.01.15

 До 80-річчя від дня народження Василя Андрійовича Симоненка у ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» розпочалися поетичні читання. Першовідкривачами у цій справі стали учениці 3-го курсу групи №7 (конторський службовець; секретар керівника,установи, організації).
          Відкрився захід колективним декламуванням поезії «Ти знаєш, що ти – ЛЮДИНА?», у якій рефреном проходить фраза «Усмішка твоя - єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні». Отже, ми, люди, - неповторні, унікальні, а тому життя – то найвища цінність.
          Викладач української літератури Ладиженська С.В.  розповіла про постать Василя Симоненка та його місце в українській літературі. Вона наголосила на  сучасності  його творчості, адже її тематика – це вічні людські цінності: любов до матері, до Батьківщини, відданість коханій, хвала праці, ненависть до зрадників, катів, і т.ін.  Після декламування викладачем поезії Тамари Коломієць «Гляньмо ж в очі віршам Симоненка…», присвяченій поету,  розпочалося практично учнівське освідчення в любові віршам «лицаря молодої української поезії». Чому так? Бо учениці обирали їх самостійно, саме ті, які близькі їм. Марина Іванова  обрала поезію «Люди прекрасні, земля – мов казка», Юлія Топоркова – «Благословенна щедрість», Ольга Какуніна – «Верба», Ганна Абусерідзе не змогла зупинитися на одному (бо вподобала багато), тому порадувала присутніх одразу двома – «Вклонися їй…» та «Суперники».
          Гортаючи сторінки Симоненкової  спадщини, дівчатка почали створювати особистий цитатник, до якого записували афористичні фрази поетових  міркувань. А потім зробили висновки, які цитати найчастіше перегукуються, тобто є найбільш популярними. Цю приємну роботу вони продовжуватимуть і надалі.
      Не обмежилися лише поезією, встигли прочитати й новели «Вино з троянд», «Огидач», а також розглянули реферати – «Образ України у творчості Василя Симоненка», «Я для тебе горів, український народе…», «Краса і щирість почуттів в інтимній ліриці Василя Симоненка».
         І  на завершення прослухали пісню на слова В.Симоненка «Можна все на світі вибирати, сину…»
         Отже, просте, щире, зворушливе і  водночас геніально сильне  слово Василя Симоненка повинно  жити у наших серцях, лунати на повний голос, і ми маємо всіляко цьому сприяти!
                 * * *
 Найогидніші очі порожні,
 Найгрізніше мовчить гроза,
 Найнікчемніші дурні вельможні,
 Найпідліша брехлива сльоза.
 
 Найпрекрасніша мати щаслива,
 Найсолодші кохані вуста,
 Найчистіша душа незрадлива,
 Найскладніша людина проста.
 
 Але правди в брехні не розмішуй,
 Не ганьби все підряд без пуття,
 БО НА СВІТІ ТОЙ НАЙМУДРІШИЙ,
ХТО НАЙДУЖЧЕ ЛЮБИТЬ ЖИТТЯ!
                                     Василь Симоненко  

 

Источник: Светлана Владимировна Ладыженская

Предыдущие статьи