Міжнародний День людей з обмеженими можливостями

Це Десятиліття було періодом підвищення інформованості і вживання заходів з метою поліпшення становища інвалідів і забезпечення для них рівних можливостей. На сьогодні для України проблема захисту інвалідів набуває значення у зв’язку з постійним зростанням їх частки серед населення держави. За останні десять років чисельність осіб з особливими потребами в Україні перейшла 18-відсотковий рубіж.
Інвалідність — явище соціальне, уникнути якого не може жодне суспільство, і кожна держава відповідно до рівня свого розвитку, пріоритетів та можливостей формує соціальну та економічну політику щодо осіб з фізичними або розумовими вадами. Звичайно, масштаб інвалідності залежить від ряду факторів, таких як стан здоров’я нації, розвиток системи охорони здоров’я, соціально-економічне зростання, стан екологічної культури, історичні та політичні причини, зокрема участь у війнах та військових конфліктах, техногенні та природні катастрофи тощо. Деякі з перелічених факторів мають місце і в Україні, що зумовлює зростання чисельності інвалідів — на сьогодні 2,7 млн осіб.
Усі ми звикли до слів «толерантність», «рівні права», «соціальний захист»… Та насправді ми навіть не маємо уявлення про спектр проблем, з якими стикаються люди, що відрізняються від середньостатистичного громадянина нашої держави. Зустрічаючи на вулиці інваліда на милицях або у візку, чи замислюємось ми над його непростою долею?
Діти, які не можуть відвідувати школу, змушені навчатися вдома. А далі вони мають змогу навчатися у ПТНЗ, вузах за державною квотою. 
Створення робочих місць для інвалідів — питання, яке потребує першочергового вирішення. Крім того, людина з вадами має відчувати себе повноцінним членом суспільства.