І головне, що закономірно: цей перший серйозний крок у своєму житті потрібно зробити тоді, коли ще майже нічого про нього не знаєш…А батьки звичайно жагуче бажають, щоб їхня дитина продовжувала вчитися, причому обов'язково у вищому навчальному закладі — адже без нього нормальної роботи не знайти. І бажання це зовсім природне, але…Як визначитися? Як правильно вибрати професію?

Похвально, якщо підліток твердо впевнений у своєму бажанні стати фізиком або актором, або з головою занурився у вивчення одноклітинних і саме в цьому бачить своє майбутнє. А якщо він ночі безперервно просиджує в комп'ютерних клубах або дні проводить у телевізора, що тоді? А може, він всебічно розвинений, однак ніщо не займає його настільки, щоб сказати: «Ось це моє покликання!» У таких випадках батьки або безапеляційно направляють його своїм шляхом, або вибирають найбільш престижну, на їхній погляд, спеціальність. І при цьому особливо не замислюються: а раптом вони помилилися, і дитина проведе 5 років в інституті, засипаючи на лекціях або взагалі прогулюючи їх, а потім піде працювати кур’єром.

Не помилятися

Для того щоб уникнути таких помилок, батькам не слід давити на підлітка авторитетом, нав'язуючи свої смаки. Мама та тато повинні постаратися зрозуміти свою дитину, побудувати разом з ним план визначення її майбутньої професії. Адже часто старшокласники теж припускаються помилок: вибирають собі не професію, а підходящий навчальний заклад, наприклад, за іспитами, місцем розташування, просто «за компанію» або через якісь іншим, абсолютно необґрунтованим, критеріям. У результаті — втрата інтересу до обраної спеціальності та купа витраченого марно часу.

Основні помилки при виборі професії

* Поверхнева захопленість (тільки зовнішньою стороною професії). Льотчик-випробувач — звичайно, дуже романтично. Але якщо підійти до вивчення цієї спеціальності впритул і довідатися про всі її особливості — чи «потягне» ваш син?
* Налаштування відразу на професію вищої кваліфікації. Відмінно бути банкіром, але, як говорила подружка героїні Ірини Муравйової у відомому фільмі: «Щоб стати дружиною генерала, потрібно вийти заміж за лейтенанта». А вже допрацювати до банкіра…
* Вибір професії за улюбленим шкільним предметом. У школі можна обожнювати алгебру та на дозвіллі вирішувати тригонометричні задачки, однак, вступивши до математичного вузу, читати під партою книги з психології.
* Перенесення на саму професію поганого або доброго ставлення до людини — представника якоїсь професії. Наприклад, незважаючи на любов до тварин і схильність до медицини, дитина взагалі не хоче йти вчитися на ветеринара тільки тому, що дотепер з жахом згадує, як до смерті залікували сусідську собачку. Або збирається стати істориком (не маючи видатну пам'ять і аналітичний склад розуму) тільки тому, що обожнює свого викладача історії.
* Упереджене відношення до престижності або непрестижності професії. Не варто зомлівати, якщо ваша дитина мріє будувати будинки, і перестерігати його, що професія юриста — набагато престижніша. Спробуйте знайти позитивні сторони в обраній підлітком спеціальності: зрештою, пункт перший — зарплата.
* Не враховувати свої фізіологічні особливості, які при виборі професії іноді є вирішальними. Дівчина може мріяти стать стюардесою. Проте якщо її вестибулярний апарат не витримує навіть 5 хвилин поїздки на автомобілі по гірському серпантину — краще не ризикувати.
* Заниження або завищення своїх можливостей. Якщо акторська майстерність вашої дитини пробирає до сліз не тільки рідну бабусю, але й всіх педагогів Будинку творчості, учителів і однокласників, підтримайте дитину в бажанні вступити до театрального. Не бурчіть, що багато молодих людей хочуть бути акторами, але тільки 5% з них дійсно затребувані.
* Небажання спробувати свої сили в різних видах діяльності. Треба допомогти дитині визначитися, записавши її (з її згоди!) на підготовчі курси паралельно в кілька ВНЗ. І дуже незабаром стане зрозуміло, що їй дійсно по душі.
* Не навантажуйте дитину своїми дорослими упередженнями: що зараз без грошей нема чого вступати до гарних ВНЗ, єдиний вихід — шукати «потрібні знайомства» і т. д. Цим ви тільки запрограмуєте свою дитину на невдачу, перетворите на апатичного песиміста.
* Не виходьте з особистих амбіцій — у першу чергу, враховуйте особистість дитини: не примушуйте її реалізовувати те, чого ви самі в житті не досягли. Дозвольте підліткові вибрати свій шлях.
* Відповідно до статистики, рівень тривожності батьків у період вступу їхньої дитину до ВНЗ досягає небувалих висот і нерідко граничить з панікою. Не вихлюпуйте це назовні. Адже ваша тривожність позначається на дитині — згубно впливає на екзаменаційні оцінки й емоційний стан підлітка.
* Саме час підтримати дитину, допомогти (а не нав'язати) чітко побачити мету та, разом розробивши план, твердо йти до неї.